Добий день, шановна редакціє <>!
Я Константин Степанович Джагарьянц, по материнському роду корінний і потомствений киянин. Протягом років Великої Вітчизняної війни був моряком Чорноморського, Північного і Тихоокеанського військово-морських флотів. У мирний час – інженер-геолог тресту “Київгеологія” і експедиції “Кіровгеологія”. Мені йде 96-й рік. Пропоную Вам співпрацю.
Нині я завершив роботу російською мовою – “Одиссея рядового ВМФ… ” на 210 сторінках комп’ютерного тексту і численні ФОТО до неї. Мої достовірні спогади засновані на реальних подіях і щоденникових записах тих років. Якщо вони отримають Ваше схвалення, пропоную видати їх і пустити в продаж.
Пишу на українському, оскільки чудово розумію українську мову! В радянських школах Києва в 20-30 роках обов’язково вчили майбутню державну мову. Однак без повсякденного вжитку пишу з помилками. Тому, будь ласка, дозвольте мені перейти далі на російський. Моя повесть представляет собой некую ТРИЛОГИЮ:
ОДИССЕЙ-1. Это “Репортаж из 1944 года”. Полярные конвои. Посещение Британии. Освоение линкора “Royal Sovereign”. Встречи с британцами и их отношением к Премьеру. Обед с королём ГЕОРГОМ-6 и принцессой ЕЛИЗАБЕТ. Возвращение в Кольский залив. Вести из разорённого оккупантами Киева. Уход с линкора в морскую пехоту. ФОТО кораблей, адмиралов (kстати, наш – из Житомирской обл.), и Его Величества короля, принцессы.
ОДИССЕЙ-2. Отдел кадров для рядовых флота. На собеседовании дал необходимые КРАТКИЕ сведения о родственниках, о жизни на Родине, о подготовке “к труду и обороне”. Однако, ныне, для своих молодых бизких и родичей я дал более подробную родословную и рассказал о жизни Киева до ВОВ. Дабы новое поколение не оставалoсь непомнящими нерадивыми иванами. Kак непосредственный свидетель oтметил и голод в Киеве 32-33 годов. Всё – с максимально возможной достоверностью! “Исповедь” моя показалась убедительной, и меня направили в разведотряд морской пеxоты Северного флота. ФОТО моё и близких.
ОДИССЕЙ-3. В разведотряде. 10-й – последний удар по освобождению советских территорий . Будни. День Победы. Отправка на ДВК. Самураи. Бои по освобожденю и служба в Кореe. И вновь на военном судне. Юго-восточные моря. Союзнички после смерти выдающегося Президента США Ф.Д.Рузвельта. Квантун, Порт-Артур, Дайрен. Фуршет с первыми лицами нац. Китая, включая мадам Чан. Встречи с чанкайшистами и рос. эмиграцией. Владивосток, демобилизация, домой в Киев. І… як казав 1-й Президент України пане Л.Кравчук: – “Шо маемо, то і маемо!”, т.е. – ЕПІЛОГ (“перестройка”, крушение СССР). ФОТО боевых друзей, командиров, самураи, Порт-Артур…
В случае Вашего согласия ознакомиться с моей повестью, я вышлю всю ОДИССЕЮ. Я понимаю, что в совремённых крайне националистических условиях, охвативших нашу Родину, ряд моих “пассажей” для определённой категории граждан будyт выглядеть, мягко говоря, НЕ корректно. Но если (в общем!) моя повесть представит для Вас интерес, я готов внести изменения и сокращения.
В ЦЬОМУ ВИПАДКУ, хочу сподіватися на прихильне прочитання і найнеприємніші! зауваження, oскільки я не професійний літератор. Щоб я міг внести виправлення відповідно до Вашіx переваг і можливостeй. Був би глибоко вдячний за відповідь! Я в чужій країні, в чужому середовищі і навіть короткe спiлкування з Батьківщиною в Вашій особі для мене вкрай дорого. Ваш КОСТAНТИН
Владеете или работаете здесь?
Добий день, шановна редакціє <>!
Я Константин Степанович Джагарьянц, по материнському роду корінний і потомствений киянин. Протягом років Великої Вітчизняної війни був моряком Чорноморського, Північного і Тихоокеанського військово-морських флотів. У мирний час – інженер-геолог тресту “Київгеологія” і експедиції “Кіровгеологія”. Мені йде 96-й рік. Пропоную Вам співпрацю.
Нині я завершив роботу російською мовою – “Одиссея рядового ВМФ… ” на 210 сторінках комп’ютерного тексту і численні ФОТО до неї. Мої достовірні спогади засновані на реальних подіях і щоденникових записах тих років. Якщо вони отримають Ваше схвалення, пропоную видати їх і пустити в продаж.
Пишу на українському, оскільки чудово розумію українську мову! В радянських школах Києва в 20-30 роках обов’язково вчили майбутню державну мову. Однак без повсякденного вжитку пишу з помилками. Тому, будь ласка, дозвольте мені перейти далі на російський. Моя повесть представляет собой некую ТРИЛОГИЮ:
ОДИССЕЙ-1. Это “Репортаж из 1944 года”. Полярные конвои. Посещение Британии. Освоение линкора “Royal Sovereign”. Встречи с британцами и их отношением к Премьеру. Обед с королём ГЕОРГОМ-6 и принцессой ЕЛИЗАБЕТ. Возвращение в Кольский залив. Вести из разорённого оккупантами Киева. Уход с линкора в морскую пехоту. ФОТО кораблей, адмиралов (kстати, наш – из Житомирской обл.), и Его Величества короля, принцессы.
ОДИССЕЙ-2. Отдел кадров для рядовых флота. На собеседовании дал необходимые КРАТКИЕ сведения о родственниках, о жизни на Родине, о подготовке “к труду и обороне”. Однако, ныне, для своих молодых бизких и родичей я дал более подробную родословную и рассказал о жизни Киева до ВОВ. Дабы новое поколение не оставалoсь непомнящими нерадивыми иванами. Kак непосредственный свидетель oтметил и голод в Киеве 32-33 годов. Всё – с максимально возможной достоверностью! “Исповедь” моя показалась убедительной, и меня направили в разведотряд морской пеxоты Северного флота. ФОТО моё и близких.
ОДИССЕЙ-3. В разведотряде. 10-й – последний удар по освобождению советских территорий . Будни. День Победы. Отправка на ДВК. Самураи. Бои по освобожденю и служба в Кореe. И вновь на военном судне. Юго-восточные моря. Союзнички после смерти выдающегося Президента США Ф.Д.Рузвельта. Квантун, Порт-Артур, Дайрен. Фуршет с первыми лицами нац. Китая, включая мадам Чан. Встречи с чанкайшистами и рос. эмиграцией. Владивосток, демобилизация, домой в Киев. І… як казав 1-й Президент України пане Л.Кравчук: – “Шо маемо, то і маемо!”, т.е. – ЕПІЛОГ (“перестройка”, крушение СССР). ФОТО боевых друзей, командиров, самураи, Порт-Артур…
В случае Вашего согласия ознакомиться с моей повестью, я вышлю всю ОДИССЕЮ. Я понимаю, что в совремённых крайне националистических условиях, охвативших нашу Родину, ряд моих “пассажей” для определённой категории граждан будyт выглядеть, мягко говоря, НЕ корректно. Но если (в общем!) моя повесть представит для Вас интерес, я готов внести изменения и сокращения.
В ЦЬОМУ ВИПАДКУ, хочу сподіватися на прихильне прочитання і найнеприємніші! зауваження, oскільки я не професійний літератор. Щоб я міг внести виправлення відповідно до Вашіx переваг і можливостeй. Був би глибоко вдячний за відповідь! Я в чужій країні, в чужому середовищі і навіть короткe спiлкування з Батьківщиною в Вашій особі для мене вкрай дорого. Ваш КОСТAНТИН
Ваш отзыв на модерации.