Рік тому Святослав Вакарчук зі сцени Палацу Спорту назвав Харків музичною столицею. Сьогодні наше місто підтверджує, що слова фронтмена гурту «Океан Ельзи» не пустий, хоча й красивий, звук. 20 та 21 червня на більше 15-ти концертних майданчиках відбулися концерти в рамках День музики. Серед виступаючих: Cosmo Organistic, Kharkov Guitar Quartet та більш відомі сучасним слухачам «Село і люди», «Жадан та собаки в космосі».
Головне завдання організатора «Дня», Сергія Жуковського, за словами його батьків– це долучити харків’ян до музичної культури. Надихнувшись досвідом у Женеві, Сергій, перекладач без музичної освіти, привіз деякі європейські традиції святкування до Харкова. Й хоча свято музики було задумано як ода всім напрямкам та музичним жанрам,- сумна мелодія глядацької кількості найбільш голосно прозвучала у Харківському університеті мистецтв імені І. Котляревського. У залі колиски класичної музики не густо – трохи більше двадцяти чоловік, але, як говорить організатор – Ірина Сухленко, вони не засмучені:
«У нас есть, может это пафосно прозвучит, миссия. У мы считаем, что есть концерты беспроигрышные, куда придет много людей, а есть концерты, которые немножечко пугают людей. Люди думают, что классическая музыка для них будет сложной, что им будет тяжеловато. И для нас такой зал – это уже успех, потому что я боялась, что будет еще меньше. Это такая музыка, к которой нужно приучать, в хорошем смысле этого слова. Безусловно, у нас только что был концерт, посвященный Чайковскому. Чайковский не нуждается в дополнительном представлении, там был полный зал. А здесь мы даже не писали, потому что многие фамилии, например, Наргини, почти ничего не скажут обычному человеку. Именно поэтому люди предпочитают пойти, кроме того, нужно понимать, какое количество людей пошли в разные места.»
Найбільшого ажіотажу у День музики набули майданчики у Парку Горького та пересувна сцена на «Держпромі».
Й хоча люди запевняли нас, що музика в Харкові – це традиція, про інші місцеві фестивалі могли згадати не всі. Один з таких– «Харківські асамблеї», який існує у нашому місті вже більше двадцяти років, але все ще залишається подією тільки для «особливого», «свого», слухача. Як говорять музиканти: «якщо Ви не любите Баха, то Ви його просто не слухали». Тож такий День музики – це не тільки можливість віддати дань сучасній моді бути відвідувачем всіх подій, але й можливість послухати, навіть якщо краєчком вуха, іншу, не властиву для себе музику.
Однією з тих двадцяти, хто в День музики вирішив звернутися до класики, була й харків’янка Оксана. Тендітна жінка зізналася, що не слухала класику вже давно, але, дізнавшись про подію з соціальної мережі зі всього списку запропонованих подій надала перевагу саме Університету мистецтв. Про свій вибір жінка не пошкодувала:
«Классической музыки у меня мало в жизни. Я давно не была ни в оперном, ни в филармонии. Музыка прекрасная. И помещение тоже красивое, в котором, я кстати, была впервые. Мне кажется, что ребята, которые были на сцене сегодня, они получали огромное удовольствие, кайфовали, можно сказать, что они играют. Я не считаю себя знатоком музыки. Но я думаю, что нельзя сравнивать современную, популярную музыку и классическую. Это разные виды искусства. Я думаю, что классическая музыка вечна и если это хорошо делается, то это будет прекрасно всегда.»
В День музики тисячі харків’ян самі обрали для себе свою мелодію. Змогли послухати, а може нарешті й почути. Але для подальшого розвитку музичного мистецтва, безумовно, на думку Поликарпової Наталі, співачки та викладача вокалу, одних волонтерських сил не досить:
«Классическое искусство должно нестись в массы, но думаю, в больших масштабах, чем сейчас. У нас это немного узко направлено. То есть те, кто хотят, они приходят, что-то где-то слышали, а так, в основном…Воспитания мало. Когда высшее руководство интересуется чем-то, тогда этим начинают интересоваться и все остальные. Это неизменный факт.»
Тож такі події у Харкові, як День музики – явище не лише модне, але й дійсно освітнє. А освіта – справа кропітка. Наша редакція щиро бажає, аби харків’яни не забували, що музика в нашому місті живе не лише один раз на рік.
Виктория Белявская
